Історія, що збереглася серед бетонних джунглів
На вулиці Золотоворітській, серед історичних вулиць і пам’яток Києва, ховається один із небагатьох вцілілих міських маєтків старого типу — особняк Іваницького. Цей двоповерховий будинок, збудований у другій половині XIX століття, пройшов шлях від приватної садиби священника до архітектурної перлини епохи. Його фасад — мікс неоренесансних форм, пізнього бароко та класицизму — досі зберігає стиль епохи, хоча з роками втратив частину первісної ліпнини.
Колись тут жив надвірний радник Євген Іваницький, а над реконструкцією особняка працював архітектор А. Краус — той самий, що створив славнозвісний «Замок Річарда» на Андріївському узвозі.
Від прибуткових квартир до культурного мурашника
Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття садиба Іваницького стала класичним прикладом прибуткового будинку. У її стінах облаштували 49 орендних кімнат. В різні часи тут були дитячий садок, редакція, державні установи й навіть квартира філософа Миколи Бердяєва. Війни, зміни влади, занепад — будівля бачила багато, але не зникла. Навпаки — вистояла.
Сьогодні особняк потребує капремонту, але життя в ньому вирує з новою силою. І це вже зовсім інша історія.
Золотоворітський магніт для митців, дизайнерів і шукачів стилю
Сучасна Золотоворітська — це зовсім не нудна історична вулиця, а динамічний творчий кластер. У старих стінах особняка народжується нова культура — креативна, вільна й автентична. Тут відкриваються шоуруми апсайклінгу, дизайнерські вінтажні крамниці, простори, де друге життя речей набуває нового змісту. І це не випадковість — це справжній культурний процес.
Ті, хто приходить сюди — не просто шопери. Це дизайнери, художники, стилісти, етичні модники та просто люди, які втомилися від мас-маркету. І найцікавіше: тут кожен шоурум має своє обличчя, власну ідею та подекуди навіть власну філософію.
«Альтернативний ТЦ» нового покоління
У Києві давно назріла потреба в просторах для молодих креаторів, де можна не тільки продавати, а й жити в культурі, яку створюєш. Саме такою стала садиба Іваницького — альтернативним торговим центром нового типу. Тут немає великих вивісок чи стандартних павільйонів, зате є стиль, смак і головне — душа.
Місцеві резиденти називають це явище «третьою хвилею секонду», за аналогією з розвитком кавової культури: після епохи складів і інстаграм-магазинів настав час для фізичних просторів з креативною філософією та культурною місією. Місце, де зі старих джинсів роблять нові шопери, а стара шкіряна куртка перетворюється на модний аксесуар.
Спільнота, що об’єднує
У цій будівлі не просто працюють – тут живе ком’юніті. Всі — як сусіди в одному будинку: спілкуються, діляться ідеями, надихають одне одного. Таке середовище стимулює не змагатися, а розвиватися. Конкуренція — драйвер, а не бар’єр. У кожного — своє обличчя, але разом — це вже культурний пласт.
Особливо затишною точкою садиби є внутрішній дворик — місце, де звучить музика, лунає сміх і народжуються ідеї. У цьому дворику кипить справжнє життя, і саме тут відчувається той самий київський дух — щирий, трохи шорсткий, але повний енергії.
Серце старого Києва
Особняк Іваницького розташований у самому серці історичного Києва — на вулиці Золотоворітській, 6. Це місце буквально дихає спадщиною: за кілька кроків — Золоті ворота, Міні-скульптура «Золоті ворота», однойменна станція метро, Золотоворітський сквер і Будинок Самонова. Поруч височіє пам’ятник Ярославу Мудрому, архітектурні перлини — Будинок Підгорського та колишня Караїмська кенаса (нині — Будинок актора), а також затишні культурні куточки — Міні-скульптура «Київський фонтан», Будинок Сироткіна та Садиба Родзянка. Уся ця локація — справжній культурний та архітектурний концентрат, який варто досліджувати, вивчати й берегти.
Що далі?
Особняк Іваницького пережив багато епох, змінював обличчя та функції, але залишався живим простором. І сьогодні він — не просто будівля, а місце сили. Тут формується нова естетика, нова етика, нове покоління свідомих митців і споживачів.
Через кілька років Золотоворітська має всі шанси стати креативною Меккою столиці, де туристи шукатимуть не лише історичні пам’ятки, а й нову українську культуру.
Особняк Іваницького — не лише важливий фрагмент минулого, а й активна частина сучасного творчого Києва.
