Відкриття нової станції метро: народження «Золотих воріт»
31 грудня 1989 року стало важливим днем для Київського метрополітену – відкрилася нова станція «Золоті ворота». Вона була частиною першого пускової ділянки Сирецько-Печерської лінії, яка включала також станції «Палац спорту» та «Мечникова» (нині «Кловська»). Спочатку на 1,9 км маршруту курсували два поїзди-човники, але через низький пасажиропотік з березня 1990 року залишився лише один. Така схема тривала до кінця грудня 1991 року, коли лінія була подовжена до станції «Видубичі». Існує легенда, що в ті часи цю лінію називали «дитячою залізницею».
Початок історії «Золотих воріт»
Перша станція зеленої лінії, «Золоті ворота», була урочисто відкрита 23 лютого 1983 року, і саме тут почалося будівництво перших метрів тунелів нової лінії. Її незвичайна історія робить цю станцію одним із символів Київського метро. Важко повірити, що її відкрили лише чверть століття тому, адже з художньої точки зору вона значно відрізняється від архітектури того часу.
Архітектурна еволюція
Спочатку архітектура станції мала бути стандартною для тих років, без відображення історичних особливостей місця. Проєкт був розроблений московським інститутом «Метропроєкт». Проте завдяки наполегливості тодішнього головного архітектора Києва, Миколи Жарикова, ми можемо насолоджуватися зображеннями історичних фігур та древніх храмів, які прикрашають станцію сьогодні.
Перепроєктування «Золотих воріт»
Жариков наполягав на альтернативному проєкті, і після наради у міського голови Миколи Лаврухіна новий проєкт був підтриманий. Архітектори, інженери та художники виконали складні роботи за новим оформленням станції у дуже стислі терміни.
Відкриття нової станції
Завдяки зусиллям архітекторів та підтримці місцевої влади, 31 грудня 1989 року станція «Золоті ворота» відкрила свої двері для пасажирів. З самого початку проєктування передбачалося, що нова зелена лінія перетинатиметься з червоною на станції «Університет» з пересадкою на нову станцію «Вулиця Комінтерна». Проте трасування змінилося, і пересадкову станцію вирішили розмістити біля Золотих воріт.
Зміна проєкту
У 1987 році, коли до відкриття залишалося півроку, Жариков відвідав станцію та розкритикував проєкт, який не відображав історичної значущості місця. Він зупинив роботи та запросив Вадима Жежерина, одного з київських архітекторів, створити новий проєкт. Жежерин разом зі своїм батьком Борисом Петровичем Жежерином, заслуженим архітектором України, взялися за справу. Перші ідеї викликали конфлікт між ними, але зрештою вони знайшли спільне рішення.
Художні інновації
Ідея нового проєкту полягала в тому, щоб станція відображала історичні образи: князів, видатних діячів та засновників Києва. Художники Григорій Корінь та Володимир Федько взялися за мозаїки та орнаменти. Роботи проводилися у дворі Київпроєкту, де викладали мозаїки у спеціальні металеві ванночки, які потім монтували на станції.
Виклики будівництва
Через складну геологію та недостачу матеріалів, таких як мармур та смальта, архітектори стикалися з численними проблемами. Проте завдяки наполегливості та підтримці Лаврухіна вдалося отримати необхідні матеріали.
Успіх відкриття
Перед відкриттям, коли вже збивали помости для мітингувальників, архітектори зняли папір, що закривав мозаїки. Всі були вражені результатом. Ніхто не очікував таких сміливих змін проєкту, і станція перевершила всі очікування.
Історичне значення
Станція «Золоті ворота» є символом нової України. Вона відображає сміливі рішення, які дозволили реалізувати проєкт, неможливий у попередні роки. Завдяки зусиллям Жарикова та групи архітекторів з художниками, ми маємо одну з найкрасивіших станцій Київського метро.
Архітектурні деталі
Ескалатор на станції двомаршевий з проміжним вестибюлем, розташованим на глибині 27 м. Назва станції походить від однойменного історичного об’єкта часів Ярослава Мудрого, відновленого у 1982 році.
Історія Золотих воріт
Золоті ворота в Києві – один із небагатьох фортифікаційних пам’яток Київської Русі, що дійшли до нашого часу. Побудовані у 1164 році, вони служили головним в’їздом до Києва. Ворота були символом християнського міста, адже над ними розташовувалася церква Благовіщення. У 1238 році, під час Ординського нашестя, ворота вважалися неприступними, і вороги намагалися зруйнувати міську стіну в іншому місці.
Відновлення воріт
Ворота залишалися у напівзруйнованому стані до середини XVIII століття. У 1832 році Кондратий Лохвицький провів археологічні розкопки, розкрив залишки воріт та укріпив їх. У 1970 році було вирішено створити павільйон-реконструкцію, який би захищав ворота та відтворював їх первісний вигляд. Павільйон був відкритий у травні 1982 року, до 1500-річчя Києва.
Сучасний вигляд
Сьогодні Золоті ворота є символом історичного Києва. Відвідувачі можуть побачити збережені частини кріпосних укріплень та піднятися на вершину, щоб насолодитися видом на місто. Ворота відтворені за образом давньоруський споруд, зберігаючи дух минулого.
Таким чином, «Золоті ворота» – це не просто станція метро, а справжній символ історії та культури Києва, який відображає багатовікову історію міста та його архітектурну спадщину.
