Вулиця, де оселився театр
Якщо пройтися Прорізною вулицею в центрі Києва, майже поруч із Золотими воротами, сквером із пам’ятником котові Пантелеймону й розкішною будівлею Караїмської кенаси, можна натрапити на старовинний будинок під номером 17. Цей кам’яний свідок епох умістив у собі не лише кілька архітектурних стилів, а й цілу театральну революцію. Тут народився і двічі відроджувався Молодий театр — простір мистецької свободи, духовного пошуку й культурної еволюції.
Будинок, що бачив усе
Садибу на Прорізній у 1870 році придбав Микола Григорович-Барський — щоб звести тут двоповерховий будинок. Проєкт розробив архітектор П. Федоров. Згодом будівля росла разом із містом — у 1902 році з’явився третій поверх, а в 1913-му — четвертий, прикрашений модерновим фасадом за проєктом інженера Гілевича. Спершу будинок був прибутковим, із крамницями на першому поверсі. Але зовсім скоро він стане осередком мистецтва.
Перший театр Курбаса
У 1916 році група молодих акторів, сповнена енергії й бажання творити нову сцену, самостійно обладнала тут театр. Вже за рік студія стала «Товариством на вірі – Молодий театр», а його духовним лідером — Лесь Курбас. Він прагнув створити український театр, який дорівнював би найкращим європейським і не копіював, а творив.
Сцена, де народжувався новий театр
На сцені Молодого оживали різні стилі — від побутово-психологічної драми до умовного реалізму та романтичних експериментів. Тут грали Софокла, Б. Шоу, Лесю Українку, Винниченка, Шевченка. Курбас бачив у репертуарному різноманітті спосіб сформувати нового актора — універсального, гнучкого, глибокого.
Театр, який знищили
Проте революційне мистецтво не вписувалося в рамки нової влади. У 1919 році Радянський уряд видав наказ про об’єднання театру з іншим колективом. Молодий театр перестав існувати. Але його коротка історія — лише два роки — залишила по собі сильний відголос: сформовані трупи, нова філософія сцени, мистецька школа майбутніх зірок українського театру.
Коріння, що проросло
Колишні учасники Молодого стали основою театрального світу України: П. Самійленко, Г. Юра, В. Василько, М. Бойчук, А. Петрицький — їхні імена знали далеко за межами сцени Прорізної. Курбасівське бачення театру жило навіть тоді, коли сам театр був знищений.
Друга молодість Молодого
Минуло шістдесят років. І в 1979 році, вже за радянської ініціативи, у Києві з’явився Молодіжний театр. Його перша вистава «… З весною я до тебе повернусь!» вийшла у 1980 році. А згодом, у 1985-му, колектив переїхав до історичної будівлі на Прорізній, 17. У 1995-му театр отримав нову-стару назву — Молодий. Історичне коло замкнулося.
Вистави, що стали легендою
За роки незалежності Молодий неодноразово змінював очільників, серед яких — Віктор Шулаков, що створив довговічні хіти «За двома зайцями» та «Сватання на Гончарівці», і Лесь Танюк, який не лише повернув театр на Прорізну, а й поставив знаковий «Революційний етюд». У 1996–2012 роках театр пережив оновлення завдяки Станіславу Мойсеєву: з’явилися нові жанри, європейські постановки, міжнародні гастролі.
Сцена для нової генерації
З 2012 року театр очолює Андрій Білоус. Він впровадив потужну реформу: десятки прем’єр щороку, підтримка молодих режисерів, відкриття третьої сцени — мікросцени. Театр розширив свою географію й аудиторію, а репертуар — від Карпенка-Карого до МакДони, від Чехова до Беккета. Молодий став місцем, де народжуються таланти і створюється сучасна театральна мова.
Європейський контекст і нові драматурги
У 2014 році Молодий приєднався до Європейської театральної конвенції. Розпочалися міжнародні проєкти, копродукції, співпраця з європейськими сценами. Театр запускає власну «Майстерню Молодого. Драматург», де автори навчаються й одразу ж втілюють свої тексти на сцені. Уже три вистави в репертуарі створено за п’єсами випускників.
Театр, що не зрадив себе
У 2019 році Молодий театр отримав статус Національного. І, попри нові епохи, нову естетику й нове покоління, він залишився вірним першому маніфесту: театр — це не кафедра моралі й не трибуна політики. Це простір пошуку, краси, свободи і щирості.
Де шукати Молодий
Знайти Молодий театр — це не лише купити квиток. Це — зайти в живий осередок мистецтва серед пам’яток столиці. Поблизу — Національна опера, Золоті ворота, сквери і дворики старого Києва, Садиба Родзянка, Прибутковий будинок Сіроткіна. Можна дійти до Хрещатика чи помилуватися міні-скульптурою київського фонтану.
Молодий театр — це не просто установа. Це подорож у часі, де кожна вистава — ще одна глава великої культурної історії.
