Історія, що починається з монастиря
Задовго до того, як над Липками здійнявся ошатний бароковий силует Кловського палацу, ця земля вже мала свою історію. У XI столітті тут постав Кловський монастир, заснований ігуменом Стефаном, що згодом став єпископом Володимиро-Волинським. Монастир був невеликий, але мав важливе господарське значення — тут діяла дерев’яна церква, кілька будівель, і саме звідси почалась історія місцевості, яка згодом стане однією з найреспектабельніших частин Києва.
Неочікуваний візит, що змінив Київ
У 1744 році до Києва завітала Імператриця Єлизавета Петрівна зі своїм таємним чоловіком Олексієм Розумовським. Місто не мало жодної світської резиденції для монарших гостей — їм довелося оселитися в скромних покоях митрополита на території Лаври. Саме тоді визріла ідея: Києву потрібні палаци. Один — Царський, для імператриці, а другий — для високих гостей Лаври. Так на Клові з’являється грандіозний задум: палац, який стане осередком розкоші, архітектурної досконалості та історичних подій.
Архітектори, золото і виноградники
У 1753 році Лавра замовила проєкт палацу петербурзькому архітектору Петру Неєлову. Роботи почалися швидко, проте згодом були передані талановитому київському зодчому Степану Ковніру, що завершив будівництво та надав споруді барокового обличчя. Внутрішнє оздоблення було витонченим: маляр Венедикт Фрідріх розписував стелі, а садівники висаджували навколо цитрусові дерева, груші, виноград і рідкісні рослини. Парк біля палацу проєктував той самий майстер, що працював у Царському палаці, — і Кловський сад став гордістю Києва.
Від монастиря — до шпиталю
Проте розкіш швидко поступилася практичності. Вже в 1770-х роках палац перетворився на військовий шпиталь. Тут лікували поранених під час російсько-турецької війни, а частина майна була просто втрачена або розкрадена. На прохання Лаври повернути палац — влада не реагувала. Згодом його остаточно забрали до державного казенного фонду. Архітектурна перлина стала просто будівлею для потреб армії.
Народження київської гімназії
Новий виток у житті палацу почався у 1810 році, коли його передали під Першу київську чоловічу гімназію. Цей період став особливим для багатьох відомих українців. Тут навчались історик Микола Закревський, міністр фінансів Микола Бунге, художник Микола Ге. Палац наповнився молодими голосами, заняттями, дискусіями. У 1812 році, під час війни з Наполеоном, тут знову був шпиталь, а згодом — знову гімназія. Палац ніби балансував між світом науки і світом війни.
Пожежі, інтриги і жіноче училище
Після пожежі 1858 року від палацу залишились лише стіни. Розгорілася нова боротьба за право володіння цією територією — хотіли влаштувати і нову гімназію, і церкву, і навіть чернечу обитель. У результаті імператор вирішив: тут буде Перше жіноче єпархіальне училище. Палац перебудували, надбудували третій поверх, з’явилась церква Святих Жон-Мироносиць. Будівля набула форми літери «П» і значно змінилася — тепер це був серйозний навчальний заклад для дівчат духовного звання.
Занепад і боротьба за збереження
Після революції 1917 року училище закрили, у палаці знову були шпиталі, військові частини, клуби. У 1920-х роках споруду почали розбирати на цеглу, але втрутилися науковці та архітектори — будівлю вдалося врятувати. У 1930-х її передали Інституту силікатної промисловості, який провів масштабну реконструкцію. Потім тут розміщувались геологічні установи, міністерства, наукові лабораторії.
Війна, музеї і нове призначення
Під час Другої світової війни палац встояв, хоч і не без втрат. У 1970-х у будівлі відкрили Музей Великої Вітчизняної війни, а потім — Музей історії Києва. Врешті, у 2003 році її передали Верховному Суду України. Відтоді це місце стало офіційною резиденцією Палацу правосуддя. Реконструкція була масштабною, зберегти вдалося не все, проте дух історії тут живе досі.
Барокова краса сьогодення
Сьогодні Кловський палац — унікальна пам’ятка, яку можна побачити лише на спеціальній екскурсії. Відвідувачів вражають парадні сходи з мармуровими скульптурами, розписи із зображенням Віри, Надії, Милосердя, символічні інтер’єри з голубами миру і бароковими меблями, виготовленими спеціально на київській фабриці. У залі Пленумів, під куполом з розкішною люстрою, вирішуються справи, які впливають на долю цілої країни.
У серці київських Липок
Поруч із Кловським палацом розташовані архітектурні перлини: Шоколадний будиночок, Театр юного глядача, Дім плачучої вдови, Будинок з химерами, Особняк Ковалевського, Будинок барона Ікскюль-Гільденбанда та будівля Національного банку України. Це місце, де історія, краса й легенди зібралися поруч.
Історія, яку можна побачити
Сьогодні Кловський палац — це не лише робоча будівля Верховного Суду, а й простір, де кожна стіна має свою історію. Він — символ стійкості, архітектурної величі і змін, які переживає Київ протягом століть. Палац, який збудували на честь імператриці, став місцем боротьби за освіту, культури, війни і правосуддя. І саме тому його так важливо бачити, відчувати і берегти.
