Особливий шарм будівлі
На тихій вулиці Лютеранській, під номером 23, розташувався особняк Аршавського, більш відомий як «Дім плачучої вдови». Цей величний будинок, зведений у стилі раннього модерну, є справжнім витвором архітектурного мистецтва і яскравим прикладом елітної забудови району Липки. Унікальні обриси цієї будівлі привертають увагу перехожих і вже давно стали символом міста.
Історія і власники
Особняк було побудовано у 1905-1907 роках за проєктом головного міського архітектора Едуарда Брадтмана для полтавського купця Сергія Аршавського. Проте будівництво обійшлося дорого, і щоб повернути борги, власник змушений був три роки здавати в оренду весь верхній поверх. У 1913 році Аршавський продав свій особняк київському купцю Товію Апштейну, багатому власнику прибуткових будинків і великому підприємцю. У цьому будинку новий власник помер у 1917 році, а вже наступного року особняк було націоналізовано. Спочатку тут розміщувалися різні державні установи, а згодом будинок набув статусу «спецпризначення».
Архітектурна велич
Особняк – це двоповерхова будівля з цегли, що має прямокутну основу. Кожен фасад будинку має свій унікальний дизайн: фасади, звернені до сусідніх ділянок, виконані з облицювальної цегли, а парадні – з використанням дорогих будівельних матеріалів, таких як лабрадорит, сірий граніт, штучний камінь, оливкова плитка і жовта цегла. Унікальне оздоблення доповнено ліпниною з цементу та кованими елементами.
Інтер’єри та двір
Внутрішні інтер’єри особняка зберегли первісну ліпнину, каміни та три люстри Сваровскі. У будинку було десять кімнат, кожна з яких мала своє унікальне оздоблення, а також всі блага цивілізації того часу – каналізацію, водопровід і телефон. У дворі знаходилися гаражі для двох автомобілів, льодовні, холодні погреби, кімнати для водія і двірника. Невеликий родинний сад прикрашав фонтан з гіпсовим вазоном-лебедем.
Таємничий маскарад
Особняк отримав свою загадкову назву «Дім плачучої вдови» завдяки таємничій жіночій масці-маскарону, що дивиться на вулицю Лютеранську з фронтону над входом. У дощову погоду її обличчям стікають струмочки, що нагадують сльози, надаючи будинку містичного вигляду. Цікаво, що голову жінки прикрашає каштановий п’ятилисник.
Відлуння легенд
Попри романтичну назву, вдова справді жила в будинку лише близько року після смерті Товія Апштейна. Існує припущення, що німець за походженням Брадтман у цьому маскароні зобразив войовничу діву Валькірію, розпорядницю людських доль зі скандинавської міфології. Так чи інакше, особняк Аршавського залишає незабутнє враження та залишається однією з найзагадковіших і найгарніших будівель Києва.
Будинок розташований на вулиці Лютеранській, 23
