Спадок великої душі: історія Михайла Дегтярьова
Міні-скульптура «Михайло Дегтярьов» від проєкту Шукай! відкриває перед нами історію людини, яка залишила незгладимий слід у житті Києва. Ця фігурка – не просто пам’ять про купця та мецената, вона символізує силу волі, щедрість і безмежну любов до свого міста.
Від хлопчика без батька до київського лідера
Михайло Дегтярьов не народився у достатку, хоча й виріс у родині відомих київських купців. У шість років він втратив батька, але це стало лише поштовхом для його подальшого розвитку. Маленький Михайло змалку вчився справлятися з труднощами, використовуючи свою неймовірну пам’ять та ділову хватку. У молодому віці він не лише зумів зберегти сімейний бізнес, а й перетворити його на успішне підприємство, яке процвітало й завойовувало нові ринки.
Щедрість, яка змінювала долі
Але Михайло Дегтярьов був не тільки вправним бізнесменом. Він мав велике серце й не міг стояти осторонь, коли бачив потребу в допомозі. Ще в молоді роки він долучився до благодійної діяльності, починаючи з підтримки сирітського дому. Однак найбільше він проявив себе в 1880-1890-х роках, коли його щедрість охопила різні соціальні проєкти.
Михайло профінансував будівництво Будинку купецьких зборів (нині відома Колонна зала імені Лисенка), а також заснував богадільню для літніх людей і «будинок вдів», де знайшли притулок сім’ї, які втратили годувальників. Його допомога не обмежувалася одноразовими внесками – Дегтярьов постійно підтримував лікарні, надавав стипендії студентам, фінансував різноманітні благодійні ініціативи.
Заповіт, що продовжив добрі справи
Найбільший прояв його доброти чекав на киян після його смерті. У своєму заповіті Михайло Дегтярьов залишив більше 4,5 мільйонів рублів на благодійність. Із цих коштів було побудовано цілий комплекс благодійних закладів на Лук’янівці – богадільню для літніх людей та дитячий притулок, де кожна дитина отримувала не лише дах над головою, а й освіту, можливість навчитися ремеслу та підготуватися до самостійного життя.
Ці заклади працювали на повну потужність, забезпечуючи сотні людей старшого віку та дітей усім необхідним. Діти вчилися, а старші люди могли отримати не лише догляд, а й можливість працювати у майстернях та заробляти собі на додаткові витрати. Усе це стало можливим завдяки щедрому заповіту Дегтярьова, який мріяв, щоб його багатство продовжувало слугувати місту навіть після його смерті.
Скульптура – нагадування про величну доброту
Міні-скульптура Михайла Дегтярьова встановлена на фасаді Національної філармонії України на Володимирському узвозі, 2. І це не випадково, адже саме завдяки його меценатству ця будівля постала перед киянами. Маленька скульптура на стіні – це символ великої душі, яка жила не для себе, а для інших, і нагадує нам про те, як одна людина може змінити долі багатьох.
