Кавова зустріч з архітектором: де в Києві можна посидіти поруч із Владиславом Городецьким
У самому серці столиці, де вітрини змінюються з кожним сезоном, а фасади пам’ятають ще дореволюційний Київ, є місце, що випромінює спокій, стиль і трохи міської магії. Це не кафе, не музей, не галерея — хоча водночас це трохи все з цього. У Київському Пасажі, на тротуарі біля будинку на Хрещатику, 15, сидить сам Владислав Городецький. Так, саме він — легендарний архітектор, що подарував місту його найхимерніші та найвеличніші споруди. Щоправда, з бронзи. Але присутність — відчутна.
Городецький, який залишив Києву більше, ніж просто стіни
Він не просто проєктував будинки — він творив настрій Києва. Владислав Городецький зробив модерн впізнаваним для української столиці. Його архітектура — це драма, фантазія, містика. Будинок з химерами — зоологічна фантасмагорія на Банковій. Караїмська кенаса (нині Будинок актора) — східна казка з казкового мармуру. Національний художній музей — класика, що не старіє. Миколаївський костел — готична шпиляста мрія. І це лише верхівка айсберга. Київ без Городецького був би іншим. Сухішим. Прозаїчнішим.
Скульптура, яка не просто стоїть, а сидить і чекає співрозмовника
Пам’ятник Владиславу Городецькому — не парадний і не пафосний. Він, як і сам архітектор, нестандартний. Городецький сидить за невеликим круглим столиком, тримає в руці чашку кави (у якій, до речі, відлита бронзова пінка), дивиться кудись убік — і ніби ось-ось повернеться до розмови. Поруч — вільний стілець. Так і хочеться сісти навпроти, зробити ковток еспресо (або селфі), і запитати: «А як ви вигадали тих химер?».
На столику — книга про його пригоди в Африці. Так, Городецький був ще й затятим мандрівником та мисливцем. І це робить його ще колоритнішим. У його очах — далекі горизонти, у руці — кавова перерва, у постаті — спокій людини, яка вже все створила, але ще не все розповіла.
Деталі, які роблять скульптуру живою
Автори пам’ятника — Володимир Щур, Віталій Сівко та Володимир Скульський — продумали кожну дрібницю. Крім капелюха і сюртука, які так пасують архітектору-мандрівнику, тут є ще й «паспорт» композиції. На гранітному постаменті — підпис «Архітектор Городецький», стилізований під його власне факсиміле. Біля ніг — бронзовий картуш із зазначенням мецената — «Діамантбанк». А збоку — згадка про те, що пам’ятник з’явився завдяки підтримці тодішнього мера Києва Олександра Омельченка.
Що ще побачити поруч?
Це не просто скульптура — це частина культурного маршруту. Оберніться — ви у Пасажі. Вийдіть на кілька кроків — і ви на Хрещатику. Ще трохи — і вже Майдан Незалежності з його Монументом, Музеєм медуз та Жовтневим палацом. А якщо уважно подивитесь на стіни довкола — знайдете дві мініскульптури з проєкту «Шукай»: «Київський екіпаж» і «Київська пектораль». Це справжній архітектурно-історичний квест у центрі міста.
Де бронза перетворюється на діалог
Пам’ятник Городецькому — це про Київ, який не забуває своїх героїв. Про місто, яке може зупинитися на мить і подякувати. І якщо ви хочете відчути настрій Києва не через музеї, а через прості моменти — завітайте сюди. Сядьте поруч. Уявіть запах кави. І послухайте місто очима того, хто зробив його красивішим.
