Як змінилося уявлення про шлюб і відповідальність
Війна змінила не лише маршрути, плани й професії. Вона тихо, але радикально переписала саме уявлення про шлюб — про те, як люди входять у стосунки, що вважають безпекою і де для них проходить межа між любов’ю та відповідальністю.
За останні роки українці почали інакше дивитися на сім’ю. Емоції більше не сприймаються як єдиний фундамент. На перший план вийшли питання стабільності, прогнозованості та взаємних домовленостей — зокрема фінансових. Саме в цьому контексті в Україні почав поступово змінюватися статус шлюбного договору.
Формально статистика говорить просто: шлюбних договорів укладають більше, ніж раніше. Але якщо дивитися глибше, це не про цифри. Це про зсув мислення. Про відмову від ілюзії «якось саме складеться» на користь дорослого підходу: проговорити важливе заздалегідь, а не розбирати наслідки в кризі.
Українці дедалі частіше доходять до усвідомлення, що серйозні стосунки — це не лише про почуття. Це також про правила гри: як формується сімейний бюджет, що відбувається з майном у шлюбі, як захищені діти, що буде, якщо хтось тимчасово не працює або має значно менший дохід. І головне — хто за що відповідає.
У воєнний час ці питання відчуваються особливо гостро. Коли майбутнє нестабільне, люди прагнуть хоча б частково зафіксувати опору. Не ідеальну і не абсолютну — але реальну. У цій логіці шлюбний договір перестає бути «документом про розлучення» і починає працювати як інструмент планування життя: іноді навіть як спосіб зняти напругу, страх і мовчазні конфлікти всередині пари.
Окремий злам відбувається і в гендерному вимірі. Все частіше саме жінки ініціюють розмови про фінанси, внесок кожного у сім’ю, особисту безпеку й незалежність. Романтична модель, у якій «він забезпечує, а вона просто довіряє», в реальності часто обертається фінансовою залежністю, втратою голосу й знеціненням. Якщо ці правила не проговорені на старті — вони все одно з’являються, але вже у формі конфлікту.
Саме тому сьогодні шлюбний договір дедалі рідше сприймається як прояв недовіри. Він стає ознакою зрілості — готовності говорити про складне до того, як воно стане болючим. Про бажання не зруйнувати, а зберегти: себе, партнера і самі стосунки.
Спеціально для «Місто Кия»: адвокатка, яка будує безпеку, а не розлучення
У суспільстві досі сильний стереотип: сімейний адвокат — це людина, яка з’являється вже тоді, коли шлюб тріщить по швах. Але є фахівці, які працюють на іншому етапі — до кризи. З тими, хто хоче не «ділити», а домовлятися.
Адвокатка Наталія Горбаль — одна з небагатьох в Україні, хто системно працює саме з таким підходом. Вона очолює практику приватних клієнтів та сімейного права, спеціалізується на шлюбних договорах, питаннях збереження й поділу майна, захисті прав дітей і спадковому плануванні. За її плечима — фундаментальна юридична освіта, адвокатська практика та власні наукові розробки у сфері шлюбних договорів.
Але головне — це філософія. Для Наталії Горбаль шлюбний договір — не папір і не формальність. Це інструмент мислення. Спосіб допомогти людям чесно подивитися на своє життя, ролі у сім’ї та майбутнє, яке вони насправді хочуть будувати.
Про те, чому більшість шлюбів руйнуються через мовчання, чому розмови про гроші можуть зміцнювати близькість і як юридичний документ може стати актом турботи — ми поговорили з Наталією Горбаль у форматі інтерв’ю спеціально для «Місто Кия».
– «Наталіє, більшість юристів працюють з руїнами шлюбів — це простіше і прибутковіше. Ви ж обрали набагато складнішу і шляхетнішу місію — бути архітектором безпеки для щасливих пар. Чому ви вирішили піти проти течії і стати тим рідкісним фахівцем, який будує, а не розбирає завали?»
– Я би не назвала це «проти течії». Це, скоріш, про комплексний погляд на всі існуючі правові інструменти, які опиняються «в руках» адвоката в силу професії. Очевидно, тут слід говорити, перш за все, про вміння та навички використовувати всі надані законодавством можливості, аби досягти найкращого результату для клієнта, навіть і тоді, коли сам клієнт не бачить або не може осягнути коло тих варіантів, які можуть його привести до бажаного.
Якраз в цьому і є основна роль адвоката – показати, а як можна ще дійти до точки «Б». Також, з огляду на те, що в нас, як така, відсутня правова культура в сфері шлюбу та сім’ї, відсутня сімейна культура, в принципі, відносини ґрунтуються переважно лише на почуттях та емоціях, без врахування фундаментальних знань про те, як має будуватися, жити та розвиватися сім’я, то люди просто не знають, про що саме потрібно говорити, коли вони починають жити разом, що потрібно враховувати, як ставитися до обсягу своїх прав та обов’язків тощо. До речі, одним з законодавчих обов’язків кожного з подружжя є обов’язок дбати про матеріальне забезпечення своєї сім’ї. Про це прямо записано в Сімейному кодексі України у статті 55. Але, на жаль, мало хто розуміє, про що це насправді. Напевно, в тому числі, і через це в нас більше «руїн», аніж «безпеки» в подружніх відносинах.
На моє переконання, місією кожного правника має стати просвітницька діяльність. Лише тоді ми зможемо розраховувати на певні зміни у суспільстві, замість ототожнення професії адвоката в сімейному праві з розлученнями. На жаль, саме таке сприйняття відбувається наразі. Тож, я не вирішила «піти проти течії», я просто розглядаю кожен випадок через дієві законодавчі інструменти, в тому числі, міксуючи їх у застосуванні, а не обираючи лише один, в той час, як «адвокати з розлучень» дійсно вчиняють одновалентну дію: запит на розлучення – будемо робити розлучення. Для мене ж важливо, щоб клієнт відповів, перш за все, для себе на питання «Чому розлучення?», якщо ми говоримо про нього. Або чому людина хоче укласти будь-який договір. Дуже часто ось такі прості питання ставлять у буквальному сенсі людей в тупик.
Умовний приклад: жінка хоче розлучитися через те, що, на її думку її сім’я живе не так, як їй би хотілось (в розрізі фінансового забезпечення, уваги, турботи, комфорту тощо); а на моє питання, чи знає її чоловік, як би їй хотілось би, вона відповісти не може. Тож, у таких випадках, а їх доволі багато, вирішенням ситуації є не розлучення, адже в жінці є та залишається бажання мати сім’ю, а системний підхід до того, як побудувати сімейні відносини, щоб кожен з подружжя почував себе щасливим, у безпеці (у самому широкому сенсі), впевненим і пишався тим, що належить саме до цієї сім’ї. І все це можна досягнути/вирішити за допомогою тих юридичних інструментів, які вже існують і закріплені законом.
– «Дивлячись на ваш підхід, складається враження, що ваші клієнти — це особлива категорія людей. Це не просто ті, хто має гроші чи майно, а ті, хто має високий рівень усвідомленості. Чи відчуваєте ви, що візит до кабінету Наталії Горбаль стає для українців своєрідним маркером зрілості та переходу на новий рівень стосунків?»
– Погоджусь. Очевидно, що так і є і, насправді я дуже пишаюся всіма своїми клієнтами. І дуже радію, коли відбувається своєрідний «меджік»: коли людина згадує, що вона в себе єдина, іншої не буде (як правило, це досягається за допомогою питань, які я ставлю клієнту при перших зустрічах); коли наважується визнати, що тут і зараз в неї не ті відносини, про які мріяла, але є усвідомлення, що це можна виправити; коли замість шаблонного мислення з категорії «всі так роблять» виходять справжні думки, які є про саму людину.
Але, якщо говорити про «зрілість», то вона, перш за все, обумовлюється цікавістю до свого життя, а зовсім не віком і така цікавість, в свою чергу, здатна з’явитися тоді, коли формується новий синтез мислення. Я б сказала так: щасливі, міцні та заможні сім’ї починаються з синтезу мислення, а не з гаманця. Але для цього, так, необхідні знання.
«Щасливі, міцні та заможні сім’ї починаються з синтезу мислення, а не з гаманця»
– «Ваш статус “Експерт №1” — це не просто слова, це вже знак якості на ринку. Коли люди йдуть саме до вас, вони шукають не просто юридичний документ. Вони йдуть за вашою особистістю, за вашою впевненістю. Як вам вдається тримати цю високу планку і бути для своїх клієнтів не просто юристом, а гарантом їхнього спокою?»
– Я спираюсь на фундаментальні знання, постійно розвиваюся і ставлю нові цілі, зокрема, в професійному житті. Це точно відрізняє мене від тих колег, які з отриманням диплому вирішують, що на цьому освіта закінчилася. Я завжди веду з клієнтом чесну розмову. Якщо я не бачу перспектив розвитку чи виграшу справи, я про це прямо говорю, а не намагаюсь «підсадити на гачок». Це не лише суперечить всім положенням про адвокатську етику, а й не приносить особисто мені жодного задоволення. Якось після консультації клієнтка сказала: це була найпрекрасніша година в моєму житті, адже я нарешті почула правду.
Також, своїм особистим життям я демонструю, чого саме можна досягти в категорії «сімейне щастя», якщо ти чесно відповідаєш собі на питання: «Навіщо я виходжу заміж?» або на будь-яке інше «Навіщо?». Без відповіді на це навряд чи щось вийде. Всі ці категорії «Топ-5», «Топ-10» і т.д., якими дуже полюбляють гратися експерти, не можуть привести всіх до одного і того ж самого результату, адже кожна сім’я унікальна і до кожної слід ставитися саме як до унікального явища. Тому я просто ставлю правильні і чіткі питання, не намагаючись «прикрасити» свої можливості і не нав’язуючи клієнтам свого бачення. Я слухаю і чую – і цього достатньо, для того, щоб зрозуміти мотивацію клієнта в тих чи інших ситуаціях і підібрати той чи інший юридичний інструмент чи декілька, які допоможуть вирішити поставлену задачу.
– «У вас є унікальний талант — говорити про гроші та ризики так, що це не вбиває романтику, а зміцнює її. Багатьом парам здається, що шлюбний договір — це холодно. Як ви знаходите ті самі слова, які перетворюють сухий юридичний процес на акт турботи одне про одного?»
– «Квитанції за комунальні послуги не можна оплатити своїм коханням». Я завжди про це нагадаю клієнтам, коли чую щось подібне про шлюбний договір або про те, що нічого не потрібно, адже «ми кохаємо одне одного». О, я не проти, навпаки. Втім, завжди раджу спробувати сплатити ті самі квитанції коханням.
Насправді, сьогодні шлюбний договір – не просто договір про те «кому машина, а кому квартира». Сьогодні це – гігієнічний мінімум, який має бути в кожного. Чому? Тому що сьогодні шлюбний договір перетворився на документ, який здатен стати прогнозною моделлю сім’ї, навіть і тоді, коли пара вже прожила 5 чи 10 років, але так і не зрозуміла, як це, керувати своїм власним життям у своїй же сім’ї і щоб тебе в твоїй сім’ї цінили, а не знецінювали.
Я не можу сказати, що я «шукаю слова». Знов таки, все, що я роблю – я ставлю питання. Коли надходить запит на розробку шлюбного договору, я завжди питаю: «Навіщо?», «Навіщо вам цей договір?». У відповідь, звісно ж чую, стандартні шаблонні відповіді. Але ще уважніше я слухаю підтекст всіх текстів. І саме з підтексту роблю висновки про те, що хвилює, на що потрібно звернути увагу, де «пом’якшити» акценти. А потім так звані «контрольні» питання про цілі укладення шлюбного договору (це мої наукові розробки; всього наразі сформульовано 7 цілей, вони детально описані в моїй дисертації). Важливість цих цілей переоцінити важко, адже саме ціль обумовлює зміст договору. Не знаєш, з якою метою хочеш укласти шлюбний договір, – неможливо визначити його зміст. І ось якраз ці цілі і підсвічують ту саму «турботу одне про одного». Тому, знов таки, повертаємось до категорії «знання», які просто мають бути в кожного і завдяки яким кожен може почувати себе впевненим.
Нещодавно під час консультації я аналізувала вже укладений шлюбний договір, в якому я помітила суттєву помилку – цим договором чоловік передав, належну йому квартиру (за титулом), своїй дружині, а це заборонено законом. В цьому разі мав укладатися договір про поділ майна подружжя або будь-якій інший договір, за яким може переходити право власності. Наслідки для клієнтки невтішні – укладений договір є невиконуваним, а чоловік відмовляється вносити зміни. Залишається лише судовий шлях. Але навряд чи клієнтка думала про таку «судову перспективу», укладаючи договір. Тож, в цьому прикладі можна припустити, що або адвокат не знав/не зрозумів, що і як потрібно робити, хоча чоловік і хотів проявити турботу, або сам чоловік щось задумав. У будь-якому випадку можемо лише констатувати, що на той час у клієнтки не було потрібних знань, тому вийшло так, як вийшло.
«Квитанції за комунальні послуги не можна оплатити своїм коханням»
– «Запропонувати коханій людині контракт — це страшно. Але ваші клієнти роблять це і залишаються разом. Яку мудрість ви їм передаєте? Як ви вчите їх будувати діалог так, щоб він звучав не як недовіра, а як: “Я настільки тебе ціную, що хочу захистити нас обох”?»
– Я точно не з тих людей, які намагаються щось придумувати, або «підвести» під потрібну розмову. Я завжди говорю прямо, називаю речі своїми іменами, і не намагаюсь «маніпулювати». Цьому вчу і своїх клієнтів. Якщо ми не беремо до уваги шаблонні шлюбні договори, для укладення яких точно потрібно щось вигадувати, а орієнтуємось на мої авторські розробки, то в мене все чітко, детально і по суті і тут точно не йдеться «про захист нас обох». Мої договори – це про прогнозну модель сім’ї, про безпеку, про зрозумілу очікуваність і передбачуваність, і про шлях розвитку сім’ї.
Насправді, складність при першій розмові виникає лише через те, що люди не знають, про що говорити. Саме тому дуже часто в мене замовляють проєкт шлюбний договір, щоб використовувати його як план розмови. Тому що говорити про «забезпечення життєдіяльності сім’ї» і про «розподіл відповідальності по боргах» (це одні з нетипових розділів шлюбного договору в моїй розробці і які не зустрічаються в шаблонних договорах) без підготовки не вийде. Але маючи на руках «план розмови» у вигляді прописаних пунктів (договір складається на базі заповненої замовником анкети, яка складається з 11 аркушів, яка також захищена зареєстрованим авторським правом), все виходить якнайкраще, адже під час такої розмови пара не вирішує, хто і кого буде захищати, вони вдвох вирішують майбутнє своєї сім’ї. А це не лише захоплюючий процес, а й процес, який об’єднує.
– «Ви — уособлення успішної, захищеної та сильної жінки. Ваша робота дарує клієнткам найдорожче — впевненість у завтрашньому дні. Що ви відчуваєте, коли бачите, як змінюються очі жінки, яка виходить з вашого кабінету, знаючи, що її майбутнє тепер у безпеці завдяки вам?»
– Задоволення і радість, перш за все, від того, що мої знання стають інвестицією у майбутнє тих, хто до мене звертається.
– «Якби ви могли дати одну головну пораду всім, хто тільки стає на шлях сімейного життя: що є фундаментом щасливої сім’ї очима Наталії Горбаль?»
– Знання, любов до себе у самому широкому сенсі і щирі розмови одне з одним.
Шлюб як усвідомлений вибір
Ця розмова — не лише про шлюбні договори і не про юриспруденцію у вузькому сенсі. Вона про дорослість суспільства, яке вчиться жити без ілюзій, але з повагою до себе й іншого. Про країну, де війна змусила багатьох подорослішати швидше, ніж хотілося, і навчила цінувати не гучні обіцянки, а чіткі домовленості.
У новій реальності шлюб перестає бути актом сліпої віри. Він стає спільним проєктом, у якому любов не заперечує відповідальність, а навпаки — потребує її. Саме тут юридичні інструменти перестають бути «холодними» й набувають людського виміру: вони допомагають говорити, чути, домовлятися й знімати напругу ще до того, як вона перетвориться на конфлікт.
Підхід Наталії Горбаль — це приклад того, як право може працювати не на руйнацію, а на збереження. І, можливо, саме в цьому — головна трансформація, яку ми спостерігаємо сьогодні: бажання будувати стосунки на знаннях, чесності й взаємній відповідальності. Бо справжня близькість починається не там, де замовчують складне, а там, де не бояться про нього говорити. І саме з цього — з розмов, знань і поваги до себе — починається безпечна, зріла й стійка сім’я.
Інформація про професійну діяльність, спеціалізацію та контактні дані адвокатки Наталії Горбаль доступна на офіційному сайті.
