Міст, що з’єднав береги і часи
На перетині старого Подолу та індустріального Рибальського острова здіймається Гаванський міст — сучасна транспортна артерія столиці. Його форма стримана, майже скромна, але за цією скромністю — глибока функціональність і важливе значення для міської інфраструктури. Міст пролягає там, де затока Гавань зливається з Дніпром, і саме звідси бере свою назву.
Його попередником був старий вантовий міст, який врешті-решт визнали аварійним. Нову конструкцію вирішили зробити не лише надійною, а й зручною — не просто збудувати міст, а переплести його з навколишнім простором. Так почалася нова сторінка в історії Києва.
План, який перевершив себе
Ідея будівництва Гаванського мосту виникла як відповідь на зростаюче навантаження на дороги, що сполучають Троєщину та Оболонь із центром міста. Початково передбачалося зробити міст розвідним — щоби судна могли проходити до гавані. Але інженери на чолі з Михайлом Корнєєвим та архітектором Юрієм Бородкіним знайшли інше рішення: трохи змістити споруду, вирівняти її й підняти до такої висоти, щоби кораблі могли вільно проходити під прольотами. Це дозволило зберегти транспортну безперервність і забезпечити водний рух.
Від естакад до відкриття: як міст оживав
Будівництво мосту розпочалося 6 лютого 2005 року разом із прокладанням Набережно-Рибальської дороги. Усе це було частиною більшого плану — створення Подільського-Воскресенського мосту, який мав пов’язати різні частини Києва єдиною мережею.
Вже у грудні 2007 року міст почав виконувати свою функцію — перша черга була здана в експлуатацію, відкривши односторонній рух із Подолу в бік Оболоні. Та Київ ріс, тож і транспортний потік потребував ширших можливостей. У 2008–2010 роках на Набережно-Хрещатицькій вулиці з’явилася нова естакада, і вже з жовтня 2010 року рух став двостороннім.
Арт-простір під мостом: урбаністична несподіванка
Та справжнім сюрпризом для киян стало не лише саме з’єднання Подолу й Рибальського острова. У просторі під Гаванським мостом з’явилося щось зовсім інше — не транспортне, а мистецьке. Тут розташувалася галерея «Арт-Причал» — простір, де мистецтво дихає поруч із рікою, шумом машин і урбаністичним ритмом.
Стелі мосту стали дахом для галерейного майданчика, де проходять виставки сучасних художників, концерти, вечори поезії. Стіни прикрашають яскраві графіті, а сама атмосфера відчувається як глибоко київська — з м’яким поєднанням спогаду і відкриття.
У серці Подолу: що поруч із мостом
Гаванський міст не просто сполучає береги — він вріс у ландшафт старого Києва. Варто зробити кілька кроків — і ви вже на Подолі, поруч із Поштовою площею, де оживає історія міста. Тут стоїть Церква Різдва Христового, поруч — Річковий вокзал, Поштовий будинок та пам’ятник «Малюки, що пускають кораблики», який особливо полюбляють діти. А ще — Церква Миколи Чудотворця на воді, що стоїть просто над Дніпром, відображаючись у водах, як стародавній вітрильник.
Київ, що змінюється, але не забуває себе
Гаванський міст — це не просто інженерна споруда. Це приклад того, як новий Київ виростає на ґрунті давніх берегів, не забуваючи свою історію, але йдучи вперед. Поруч — мистецтво, старовина, рух і ріка. Місце, де зустрічаються дві культури — технічна і творча, сучасна і вічна.
