Новий простір памʼяті у столиці
У червні 2025 року в Києві з’явилося особливе місце — простір тиші, вшанування і внутрішньої сили. На ньому встановлено монумент, що вперше в історії країни офіційно відзначає подвиг воєнної розвідки. Йдеться про Меморіал, присвячений загиблим розвідникам — і тим, хто народився в Україні, і тим, хто приїхав боронити її з-за кордону.
Його відкриття стало актом глибокого пошанування та вдячності. На церемонії були присутні Митрополит Епіфаній, генерал-лейтенант ГУР Кирило Буданов, рідні полеглих, розвідники, а також небайдужі українці.
Символіка, закладена в архітектурі
Автором скульптурної композиції став Назар Білик — український митець, відомий створенням меморіалу Героям Небесної Сотні у Львові. У центрі його нової роботи — латинське слово Aeternitas, що означає «Вічність». Цей напис дубльований десятками мов, що символізує участь добровольців із понад 50 країн.
Дві великі стели, що мають форму крил і щитів, символізують одночасно силу, захист і рух. Їхня поверхня — не гладка, а жива, сповнена рельєфного напруження. Між ними — зона спокою, в якій викарбувані імена тих, хто віддав життя в ім’я України. Це місце — як коротка, але глибока пауза між битвами, де кожен згаданий воїн говорить своє мовчазне слово.
Уся композиція з висоти нагадує око сови — образ, що втілює розсудливість, таємничу присутність і непомітний захист. Саме такий сенс і несе в собі діяльність військової розвідки.
Благословення і мовчазна шана
Освячення Меморіалу провів Блаженнійший Митрополит Епіфаній. У своїй промові він наголосив: жертва воїнів розвідки — це не лише частина військової історії, а й духовний жест самопосвяти. Це свідоме рішення жити не для себе, а заради інших.
Після освячення прозвучав військовий салют. Хвилина мовчання перетворила простір на внутрішній храм. До підніжжя меморіалу поклали квіти ті, для кого втрата — не загальне слово, а особиста історія.
Памʼять як маяк для наступних поколінь
Генерал Кирило Буданов нагадав присутнім про бойове гасло, яке відгукується в серцях кожного військового: «Чи в бою, чи з перемогою — честь понад усе». Це стало лейтмотивом церемонії: багато бійців розвідки не повернулися додому, але залишили по собі нескінченну присутність — у спогадах, на стінах, у вдячних серцях нації.
Особисті історії, які неможливо забути
Зворушливим моментом відкриття стали слова батька загиблого офіцера ГУР — Сергія Чуба. Його син, лейтенант Олександр Чуб, отримав звання Героя України посмертно, загинувши в боях за східне місто, яке стало одним із символів спротиву. У його словах була і біль, і велич. Така правда — не лише про втрати, а й про нескінченну гідність родин, які виховали героїв.
Там, де мовчання говорить гучніше
Меморіал розвідникам — це не просто памʼятник. Це простір, де незримі присутності тих, хто діяв у тіні, стають відчутними. Це місце, яке промовляє без слів — про жертовність, про незламність і про любов до країни, яка триває вічно.
