Тихий фріланс: новий тренд у 2025 році
Уявіть ситуацію: ви працюєте на основній офісній посаді (можливо, дистанційно), але у вільні години тихенько виконуєте проєкти на фрилансі. Ваш керівник про це не знає, а ви отримуєте додатковий дохід. Якщо це схоже на вашу реальність – ви долучилися до явища «тихого фрілансу». Це відносно новий тренд на ринку праці Києва та України у 2025 році, коли офісні співробітники непомітно підробляють на стороні.
Що таке тихий фріланс, чому він набув популярності, які фактори сприяють його зростанню, а також які переваги, ризики та дилеми він створює для працівників і роботодавців?
Що таке «тихий фріланс»?
Тихий фріланс – це поняття, яким описують підробіток на фрилансі або другу роботу, що виконується працівником паралельно з основною зайнятістю без відома його основного роботодавця. По суті, йдеться про приховане сумісництво або «moonlighting» (як це називають у світі). Співробітник бере на себе додаткові проєкти чи підрядну роботу поза основним місцем праці, не повідомляючи про це керівництво. Такий працівник може вечорами писати тексти для сторонніх клієнтів, у вихідні розробляти дизайн або навіть виконувати ще одну повноцінну віддалену роботу паралельно зі своєю штатною посадою. Головне – щоб роботодавець цього не знав.
Подібна практика не є прямо незаконною. В українському законодавстві немає загальної заборони працювати за сумісництвом на кількох роботах – громадяни можуть вільно мати дві, три і більше офіційних місць роботи (крім певних обмежень для держслужбовців). Сумісництво означає, що додаткова діяльність відбувається у вільний від основної роботи час. Важливо, що графіки не повинні накладатися – працівник не може одночасно (в одні й ті самі години) виконувати обов’язки за двома посадами. Тихим же фріланс називають тому, що другий заробіток тримають у секреті: працівник свідомо не інформує свого основного роботодавця і колег про додаткові проєкти.
На відміну від популярного торік тренду «тихого звільнення» (quiet quitting – коли люди працювали рівно настільки, наскільки вимагають обов’язки, і не більше), тихий фріланс означає майже протилежне явище. Тут співробітники не зменшують свої зусилля на основній роботі, а навпаки – беруть на себе більше роботи загалом, прагнучи додаткового заробітку чи реалізації. Однак роблять це приховано, щоб не наразитися на невдоволення роботодавця. Фактично, вони ведуть «подвійне професійне життя».
Чому тихий фріланс став популярним у Києві?
У 2025 році тихий фріланс набув помітної популярності серед київських офісних працівників. Цьому сприяв збіг кількох значущих чинників – економічних, соціальних, технологічних та психологічних.
Економічні чинники: криза, війна та інфляція
Однією з головних причин, що підштовхнули людей шукати додатковий заробіток, стала складна економічна ситуація останніх років. Пандемія COVID-19, а згодом і повномасштабна війна, негативно вплинули на економіку та доходи населення. Багато компаній у 2022–2023 роках були змушені скоротити зарплати своїм працівникам – за оцінками, кожна четверта компанія урізала оклади на 25–50%. Для багатьох родин це стало серйозним ударом по бюджету, особливо на тлі різкої інфляції та подорожчання життя. У Києві, де вартість життя і так найвища в країні, зниження реальних доходів стимулювало працівників шукати нові джерела грошей.
Крім того, війна спричинила нестабільність і падіння обсягів роботи у деяких секторах. Наприклад, IT-спеціалісти згадують, що через воєнні дії інколи проєктів ставало менше, а компанії навіть тимчасово різали зарплати наполовину – особливо боляче це вдарило по молодих фахівцях. У таких умовах мати «фінансову подушку» або альтернативне джерело доходу стало питанням виживання. Тихий фріланс для багатьох виглядає як спосіб компенсувати втрати: поєднання двох робіт дозволяє заробити більше і мати підстрахування на випадок, якщо на основній роботі станеться простій чи скорочення проєктів. Один із київських айтішників прямо зазначив, що дві роботи дають йому впевненість: якщо раптом втратить додаткову – це не так страшно, як втратити основну, бо є запасний варіант.
Варто згадати ще один економічний мотив, актуальний для українців в умовах війни: бажання підтримати армію. Деякі фахівці зізнаються, що пішли на додаткову зайнятість, аби мати змогу більше донатити на ЗСУ. Тобто додатковий заробіток сприймається і як можливість зробити свій внесок у спільну справу, не знижуючи власного рівня життя.
Соціальні та психологічні чинники: нова трудова культура
Змінюється і ставлення людей до роботи та кар’єри, що теж сприяє розквіту тихого фрілансу. Сучасне покоління молодих працівників – миленіали та представники Gen Z – дещо інакше ставиться до лояльності компанії, ніж попередники. Вони цінують баланс між роботою та життям, фінансову незалежність і кілька джерел доходу більше, ніж “вічну” відданість одному роботодавцю. Багато хто з них прагне самореалізації у різних сферах і не хоче обмежувати себе одним службовим обов’язком. Тихий фріланс для таких людей – шанс спробувати себе в новій ролі чи галузі, реалізувати творчі чи підприємницькі амбіції, які не знаходять виходу на основній роботі. Наприклад, офіс-менеджер вдень може бути фотографом-фрилансером у вихідні, або бухгалтер вечорами веде власний блог та заробляє на ньому. Це дає психологічне задоволення і відчуття розвитку: люди займаються тим, що їм цікаво, не звільняючись із основної стабільної роботи.
Психологічно на вибір “подвійної” роботи впливає також відчуття невпевненості у майбутньому. Переживши масові скорочення, “заморожування” проектів чи навіть релокацію через війну, працівники усвідомили, що сподіватися лише на одного роботодавця ризиковано. Страх втратити роботу (через економічний спад, автоматизацію чи інші фактори) спонукає завчасно створити собі “запасний вихід”. Підсвідомо тихий фріланс дає почуття безпеки: ви вже не тільки найманий працівник, а й трохи вільний агент, що має інші клієнти чи проекти. Це своєрідна психологічна страховка від безробіття.
Суспільство також стало терпиміше ставитися до того, що людина має підробіток. Особливо у великих містах, як-от Київ, хасл-культура (culture of hustle) набирає популярності: працювати багато, брати фріланси, монетизувати хобі – це стало нормою для молодих професіоналів. Таким чином соціальне схвалення теж підштовхує людей пробувати тихий фріланс.
Технологічні чинники: дистанційна робота і платформи
Не останню роль у бумі тихого фрілансу зіграли технології та нові формати роботи. Пандемія закріпила тренд на віддалену роботу: навіть у Києві багато офісних співробітників продовжують працювати з дому або в гібридному режимі. Remote-фомат кардинально змінив повсякденну рутину – зник час на дорогу в офіс, стало більше контролю над своїм графіком. Ці додаткові години та гнучкість люди використовують, щоб виконувати паралельні завдання. Як відзначають експерти, перехід підприємств на дистанційку фактично звільнив час, що раніше витрачався на дорогу чи обідні паузи, і навіть дав технічну можливість приховати виконання задач для іншого роботодавця (наприклад, перемкнутися між вікнами на комп’ютері або паралельно сидіти в двох відеоколах). Інакше кажучи, діджиталізація та інструменти для онлайн-роботи зробили можливим те, що раніше було неможливо фізично.
Ще один технологічний аспект – кібербезпека і приватність. Завдяки окремим робочим акаунтам, різним пристроям і засобам комунікації, стало легше розмежувати дві роботи і приховати другу від очей першого роботодавця. Працівники, які практикують тихий фріланс, діляться лайфхаками: мати два ноутбуки, різні корпоративні обліковки, вимикати сповіщення і т.д., аби випадково на презентації не засвітився лист від іншої компанії. Таким чином, сучасні ІТ-інструменти не лише дали можливість працювати віддалено, а й допомагають маскувати свою додаткову діяльність.
Вигоди та ризики тихого фрілансу для працівників
Для самих працівників тихий фріланс може бути одночасно привабливим та небезпечним явищем.
Основні переваги для працівника:
- Додатковий заробіток. Очевидний плюс – це більше грошей. Підробіток дозволяє суттєво підняти сумарний дохід родини. Наприклад, деякі київські ІТ-інженери, суміщаючи дві повноцінні віддалені роботи, виходять на дохід у десятки тисяч доларів на місяць. Звичайно, така екстремальна зайнятість підходить не всім, але навіть кілька годин фрилансу на тиждень можуть додати кількасот (а то й більше) доларів до бюджету. В умовах інфляції та зростання цін у Києві додатковий дохід відчутно підвищує рівень життя сім’ї.
- Фінансова подушка та безпека. Друга робота – це ще й своєрідна страховка. У разі втрати основної роботи або скорочення зарплати, фріланс може тимчасово стати рятувальним колом, а працівник відчуває себе впевненіше. Деякі фахівці свідомо тримають паралельний проєкт, щоб бути готовими до будь-яких сюрпризів на основній посаді.
- Розвиток навичок і нові можливості. Працюючи над сторонніми проєктами, людина часто отримує новий досвід. Це шанс прокачати навички, попрацювати з іншими технологіями чи задачами, ніж на основній роботі. Здобуті знання можуть підвищити цінність працівника і навіть допомогти в основній кар’єрі.
- Додаткова користь для суспільства чи сім’ї. Частина українців сприймає додаткову працю як нагоду допомогти іншим – відкладати кошти на благодійність, донати чи підтримку родичів у скруті.
Водночас тихий фріланс тягне за собою і серйозні ризики для працівника:
- Перевтома і вигоряння. Найбільш очевидний мінус – це надмірне навантаження на сили і час. Поєднувати дві роботи дуже важко фізично та емоційно. У стандартній ситуації людина має 8-годинний робочий день; працюючи ж на двох фронтах, часто виходить 10–12 годин праці щоденно (а то й у вихідні). На щось інше – сім’ю, відпочинок – часу майже не лишається.
- Падіння продуктивності і якість роботи. Коли увага розпорошена між кількома завданнями, зростає ймовірність помилок, провалів дедлайнів, зниження ефективності. Людина фізично не може бути однаково сконцентрованою і продуктивною на двох роботах паралельно 100% часу. Часто на практиці виходить, що замість 8 годин там і там, працівник дає кожному роботодавцю лише по 5-6 ефективних годин. Решта – неминучі втрати уваги.
- Постійна брехня і моральний тягар. Тихий фріланс майже завжди пов’язаний з необхідністю приховувати правду. А це означає жити у режимі постійної маленької брехні: вигадувати причини, чому ви не на зв’язку (“інтернет відвалився”, “був до лікаря”), приховувати, чому виглядаєте стомленим. Багатьом людям це дається важко психологічно. Почуття провини та страх бути викритим можуть тиснути на психіку не менше, ніж перевтома.
- Застій у кар’єрі основної роботи. Коли людина розпилюється між двома роботами, часто вона перестає зростати на жодній із них. Немає часу вчитися більш глибоко, брати додаткові проєкти чи ініціативи на основній посаді – бо ви там тепер “відпрацьовуєте мінімум”. Це може привести до гальмування кар’єрного розвитку. Поки колеги просуваються, тихий фрилансер може роками залишатися на тому самому рівні, адже всі сили йдуть не на саморозвиток або овертайм заради підвищення, а на другу роботу.
- Ризик втратити обидві роботи. Найбільший страх – це, звісно, що обман відкриється і вас звільнять. Прихований фріланс – річ небезпечна: яким би майстром конспірації не був працівник, шанси “спалитися” існують. Будь-яка дрібниця – чужий екран, обмовка, лист не туди, збіг мітингів – може розкрити секрет. А реакція роботодавця непередбачувана: багато хто вважатиме це зрадою і обманом, що руйнує довіру.
Отже, для працівників тихий фріланс – це балансування між фінансовими бонусами та значними особистими ризиками. Хтось здатен витиснути максимум вигоди, акуратно розподіляючи сили, але чимало людей в підсумку стикаються з виснаженням або кар’єрними проблемами.
Вигоди та ризики для роботодавців
З точки зору компаній і керівників, тихий фріланс підлеглих теж є неоднозначним явищем. Більшість роботодавців, звісно, воліли б, щоб їхні працівники віддавали компанії всі свої професійні сили та час. Приховані підробітки викликають у бізнесу настороженість, адже можуть шкодити справам фірми. Розгляньмо, як це впливає на роботодавців – чи є якісь вигоди, та які ризики переважують.
Чи може роботодавець виграти від того, що співробітник фрилансить? На перший погляд, компанії від цього користі мало. В ідеалі роботодавець платить зарплату за повну віддачу і лояльність працівника протягом робочих годин. Якщо ж той потай виконує сторонні задачі, то, ймовірно, недодає зусиль основній роботі. Проте є і контраргументи. Деякі керівники вважають, що якщо людина справді встигає все і результати не страждають, то немає великої біди в тому, що вона має інші проєкти. Іноді додаткова діяльність може розвинути навички співробітника, від яких виграє і компанія. Наприклад, якщо маркетолог вечорами фрилансить як дизайнер, то згодом і на основній роботі може запропонувати кращі дизайн-рішення – адже підвищив кваліфікацію. Або айтішник, що на стороні робить власний стартап, може принести в компанію підприємницький підхід. Такі переваги важко виміряти, але вони теоретично можливі.
Крім того, фінансово задоволений працівник може бути менш схильним просити підвищення зарплати або шукати іншу роботу. Якщо компанія не може дати високого окладу, тихий фріланс іноді слугує “компенсатором” – людина залишається, бо має додатковий дохід на стороні. В українських реаліях, де в 2022-2023 рр. не всі компанії могли індексувати зарплати через кризу, така ситуація не рідкість. Працівник тримається за основне місце (наприклад, через соцпакет чи стаж), але гроші добирає фрилансом. З цієї перспективи бізнес навіть непрямо виграє: співробітник не звільняється, бо його влаштовує поєднання. Проте це дуже хиткий “плюс”, який може обернутися мінусом.
Реакція бізнесу та влади
Тихий фріланс як тренд не лишився непоміченим. У 2023–2025 роках і бізнес-спільнота, і державні органи почали обговорювати це явище, намагаючись зрозуміти, як реагувати.
Позиція роботодавців поки що не уніфікована. Одні компанії займають жорстку лінію: “Жодних сторонніх підробітків!”. Вони прямо прописують заборони у контрактах або внутрішніх політиках. Будь-які натяки на фриланс можуть стати підставою для звільнення “за зраду корпоративних інтересів”. Власники такого погляду вважають тихий фріланс професійною зрадою і намагаються присікати його, наприклад, запроваджуючи контрольні інструменти. Деякі ІТ-компанії встановлюють спеціальний софт, що відстежує активність на робочому комп’ютері, або просять регулярно виходити на відеозв’язок – аби працівник не міг паралельно кодити на іншого.
Інша частина роботодавців обирає більш гнучкий підхід. Вони розуміють, що часи змінилися – молоді кадри все одно будуть шукати додаткові можливості. Тому намагаються вибудувати культуру довіри: заохочують співробітників відверто повідомляти про свої побічні проекти. Принцип такий: якщо це не шкодить роботі і немає конфлікту інтересів, то компанія може закрити очі. Наприклад, деякі київські ІТ-стартапи не проти, якщо їх розробник вечорами фрилансить на закордонні проєкти, доки він справляється зі своїми тасками. Більше того, бувають випадки, коли сам менеджер неформально дає добро цінному спеціалісту спробувати суміщати – аби той не звільнився повністю. Але важлива умова при цьому: основна робота – понад усе.
Отже, бізнес у відповідь на тихий фріланс коливається між двох стратегій: репресивної (заборонити і контролювати) та адаптивної (дозволити частково, але тримати у полі зору). Поки що єдиної політики нема, кожна компанія вирішує сама. Але вже зрозуміло, що тема перестала бути табу – її відкрито обговорюють.
Влада та законодавство. На рівні держави поки якихось спеціальних законів чи ініціатив, націлених саме на проблему прихованого сумісництва, не прийнято. Проте деякі пов’язані зміни відбулися. У 2021 році та в період пандемії вносилися поправки до трудового законодавства щодо дистанційної роботи, гнучкого графіку тощо – вони легалізували віддалену працю, що є базою для будь-якого фрилансу. Також нещодавно було впроваджено поняття гіг-контрактів для ФОПів, що спрощує офіційне залучення фрилансерів компаніями. У принципі, держава швидше намагається інтегрувати нові форми зайнятості в правове поле, ніж забороняти їх.
Реакція на тихий фріланс формується поступово. Бізнес прагне захистити свої інтереси – десь жорстко, десь гнучко – а держава стоїть осторонь, спостерігаючи, як саморегулюється ринок. Водночас сам тренд, схоже, тільки набирає обертів, тож у майбутньому і законодавцю, і роботодавцям, і самим працівникам доведеться шукати нові правила співіснування в умовах, коли одна людина може працювати на кількох роботодавців одночасно.
Приклади і тенденції з українського ринку праці (Київ, 2023–2025)
Для кращого розуміння явища погляньмо на конкретні цифри і історії, які ілюструють поширення тихого фрілансу в Україні, зокрема у столиці.
- Зростання кількості фрилансерів. Український ринок фрилансу загалом переживає бум на тлі війни. За даними порталу Freelancehunt, попит на послуги українських фрилансерів зріс на 84% у перші місяці 2023 року порівняно з 2022-м. Це означає, що як український бізнес, так і закордонні замовники активніше наймають українців на разові проекти. Багато з цих фрилансерів – саме ті, хто раніше мав стабільну роботу і почав шукати додатковий заробіток через кризу. Цікаво, що понад 70% українських фрилансерів – молодь віком до 35 років, тобто найбільш економічно активна і гнучка частина робочої сили.
- Двоjob у сфері ІТ. Найбільш показові приклади тихого фрилансу надходять з ІТ-галузі, де віддалена робота стала нормою. Деякі київські програмісти та інженери навчилися утримувати дві (і більше) повноцінні посади одночасно.
- Інші сфери. Не лише ІТ – тихий фріланс проявляється і в інших секторах Києва. Наприклад, маркетологи і копірайтери часто беруть додаткові проєкти як фрилансери (написання текстів, ведення соцмереж) поза своєю основною агенцією. Бухгалтери можуть підпрацьовувати, ведучи ФОПів чи маленькі бізнеси на стороні. Дизайнери нерідко вечорами малюють логотипи чи ілюстрації на замовлення, навіть якщо вдень зайняті в офісі. Є випадки, коли викладачі чи тренери проводять приватні уроки після основної роботи у навчальному закладі.
- Вплив на ринок праці. Експерти відзначають, що український ринок праці стає більш гнучким і проєктно-орієнтованим. Все більше роботодавців готові наймати людей під конкретні задачі (фрилансерів або співробітників на часткову зайнятість). Прогнозується, що в найближчі роки Україна може вийти в лідери Європи за кількістю фрилансерів. А по мірі розвитку технологій і популяризації віддаленої роботи, тихий фріланс може стати масовішим явищем.
Звичайно, тут важливо знайти баланс. І працівникам, і роботодавцям, і державі доведеться адаптуватися до нових реалій. Хтозна, можливо, через кілька років поняття “тихий фріланс” взагалі зникне, бо підробіток стане настільки звичним і відкритим явищем, що вже не вимагатиме тиші. А поки що – тенденція набирає обертів, і всім учасникам ринку варто її усвідомити.
Висновок
Тихий фріланс у Києві 2025 року – це дзеркало нашого часу. Економічні виклики, війна та технологічний прогрес породили покоління працівників, готових працювати у двох вікнах браузера, двох ноутбуках, двох командах одночасно – аби тільки досягти своїх цілей. Для одних це вимушений крок через низьку зарплату чи дорожнечу життя, для інших – спосіб самореалізації та свободи. У будь-якому разі, це явище змушує переосмислити традиційні відносини між роботодавцем і найманим працівником.
З точки зору співробітника, тихий фріланс – це шанс заробити більше, стати впевненішим у завтрашньому дні і спробувати щось нове, але ціною підвищеного стресу, ризику вигоріти та зіпсувати стосунки з роботодавцем. З точки зору компанії – це виклик: як зберегти лояльність і продуктивність людей. Доводиться шукати тонку межу між гнучкістю і контролем, довірою і перевірками.
Для Києва та України загалом цей тренд має і позитивні сторони: ми бачимо гнучкість і підприємливість наших людей, які не опускають рук у скрутні часи, а шукають можливості. Ринок праці стає різноманітнішим. Його поява – реакція на реалії часу. Чи збережеться він у майбутньому, чи трансформується в більш відкриті форми сумісництва – покаже час.
